Управління охорони здоров'я Кiровоградської мiської ради

Щороку 24 березня відзначають Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Ця дата обрана не випадково, адже в цей день у 1882 році Роберт Кох оголосив про виявлення бактерії, що спричиняє захворювання. Відтоді було відкрито шлях до діагностики та лікування від туберкульозу.

Туберкульоз залишається одним із найбільш смертоносних інфекційних вбивць у світі. За даними ВООЗ щодня близько 4 000 людей втрачають життя від туберкульозу і 28 000 людей хворіють на ТБ.

Проте, туберкульоз виліковний, якщо вчасно його діагностувати, пройти повний курс терапії та дотримуватися всіх рекомендацій медиків. На початку 2023 року в Україні оновили стандарти медичної допомоги при туберкульозі, щоб вони відповідали останнім рекомендаціям ВООЗ.

Практично у кожній сім’ї традиційно споживаються консервовані овочі, м’ясо, гриби домашнього приготування. Тож треба пам’ятати, що порушення правил приготування консервованих продуктів може спричинити ботулізм.

Ботулізм - харчове отруєння, що викликається ботулотоксином – одним з найсильніших серед відомих природних токсинів. В 2023 році спеціалісти територіальних органів Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області взяли участь у розслідуванні 2 випадків ботулізму з 3 потерпілими, у тому числі дитина віком 1 рік та 8 місяців. Захворювання спричинило вживання домашньої тушонки та рибних пресервів. Летальних випадків вдалося уникнути завдяки своєчасному наданню медичної допомоги та вилученню залишків небезпечних продуктів.

Коли близька людина йде на фронт — це стрес для всієї родини. Страх утрати, постійні тривога і втома — усе це накопичується, виснажує і може призводити до порушень ментального здоровʼя.

Війна змінює всіх, тож після повернення військових додому налагодження стосунків у родині стає випробуванням — у колі близьких ветерани отримують необхідну для відновлення підтримку або ж опиняються в ситуації нерозуміння та взаємних звинувачень.

Родині, яка чекає маму чи тата, сина, дочку або ж брата з війни, варто бути готовою до того, що вони можуть повернутися «іншими». Що рідна людина ще деякий час «воюватиме» і потребуватиме нашого терпіння. Зібрали кілька порад, які допоможуть підготуватися до зустрічі з військовими та полегшать період адаптації.

Кажуть, обличчя, як і очі — дзеркало душі. Проте чи вірно це? Особливо коли йдеться про людину, яка отримала травму.

Перебуваючи в громадських місцях, ми можемо зустрічати людей з травмами обличчя або ж ампутаціями кінцівок. І відчуття страху, сорому, а потім провини та жалю, які іноді виникають всередині нас при цьому, є природними. Аби не фокусуватися на травмі, ми можемо відводити очі чи взагалі уникати контакту. Та це ображає людину, адже така реакція змушує її відчувати себе іншою, ба навіть негідною уваги та спілкування. Це ранить і геть не сприяє адаптації в суспільстві після отримання травми.

Буває, зустрічаємо військових або дізнаємося, що перед нами ветеран чи ветеранка, зринає думка — як подякувати людині за службу так, щоб не бути навʼязливим, не бовкнути зайвого, не образити?

Дякувати можна й треба. Та насамперед важливо пам’ятати про особисті кордони людини, особливості її характеру та проявляти повагу.