Буває, зустрічаємо військових або
дізнаємося, що перед нами ветеран чи ветеранка, зринає думка — як подякувати
людині за службу так, щоб не бути навʼязливим, не бовкнути зайвого, не
образити?
Дякувати можна й треба. Та насамперед важливо пам’ятати про особисті кордони людини, особливості її характеру та проявляти повагу.
На
війні, кажуть ветерани, все чітко і зрозуміло: є свої і вороги, є
"чорне" і "біле", є накази і конкретні задачі. У цивільному
житті, яке для них іноді починається з чистого аркуша, постійно змінюються
події, щось виходить з ладу, ламаються плани, а люди підводять. Це дратує і
вибиває з колії, до того ж часто спрацьовує загострене почуття справедливості,
яке посилює негативні емоції.
Цивільним важко зрозуміти, через що проходять військові і ветерани, і чому іноді мирне життя для них стає ще більшим випробуванням, ніж бойовий досвід. Чому знайома людина стала такою закритою? Чому агресує, чому відмовляється від допомоги? Ми можемо цього не розуміти, але проявити емпатію — нам під силу.
Навʼязливі
думки про щось погане чи обтяжливі спогади — теж привід звернутися до
спеціаліста або сімейного лікаря, який пройшов навчання за програмою ВООЗ
mhGAP. Особливо, якщо вони виснажують уже тривалий час.
Разом ви зможете з'ясувати, чому тривожні думки виникають, чому не йдуть і як їх позбутися. А за необхідності лікар знайде у базі вузького фахівця.
Також ділимося простою технікою «Сейф», яка може допомогти переключитися. Знайдіть тихе місце, закрийте очі та скористайтеся найнадійнішим сховищем у світі.
Щойно стає відомо про постраждалих через
ворожі обстріли, на допомогу поспішають рятувальники, медики, а також
психологи, готові надати допомогу тим, хто зазнав гострої реакції на стрес.
Якщо ви прагнете допомогти постраждалому і бачите поруч спеціаліста — кличте на допомогу. Якщо ж саме в цю мить психолога поруч немає, а людина впадає в ступор, плаче, тремтить чи втрачає самоконтроль — знадобляться базові знання першої психологічної допомоги.
Певні прояви гострої реакції на стрес потребують чітких дій. Згадуємо сьогодні, як можна допомогти людині до прибуття спеціаліста.
Підступні ворожі
обстріли несуть не лише руйнування та загрозу фізичному здоров’ю, а й сильний
стрес, здатний змінювати життя людей, які опинилися в епіцентрі лиха. Щоразу у
новинах ми чуємо про потерпілих, які зазнали гострої реакції на стрес. І події
цього ранку, на жаль, не виключення.
У сьогоднішньому пості згадуємо, що таке гостра реакція на стрес та які її можливі наслідки.
Початок нового року — час обіцянок собі.
Пообіцяйте піклуватися про ментальне здоров’я — своє та близьких А якщо не
знаєте, з чого почати, ось кілька порад. Завжди можна почати з простого.
Коли рідні чи близькі нам люди йдуть на
фронт, це випробування і подвійний стрес для всієї родини. Та ще складніше дати
собі раду з цим малечі, яка не має відповідей на безліч запитань і сприймає реальність
дещо інакше.
Сьогодні тисячі українських дітей чекають з фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто і обох батьків. В цей період малеча особливо вразлива і як ніколи потребує підтримки.
Психологи Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" радять за можливості не розривати зв’язок дитини з близькою людиною, висловлюватися обережно, але бути щирими, а ще — не забувати про активності, які допоможуть пережити тривогу і смуток.
Усі ми час від часу
відчуваємо тривожність Зазвичай хвилювання через певні події чи буденні клопоти
триває недовго — від кількох хвилин до кількох днів. Але для деяких тривожність
— це не просто напружений день чи занепокоєння.
Як наслідок тривалого стресу вона може тривати протягом тижнів, місяців і навіть років. Може переростати у тривожний розлад і заважати людині жити повноцінним життям.
Пам’ятаймо про це та поважаймо одне одного
Якщо ви чи ваші близькі страждаєте на постійну тривожність, спробуйте щоденні вправи й техніки для заспокоєння, перегляньте свій графік — переконайтеся, що достатньо відпочиваєте, повноцінно харчуєтеся, знаходите час для себе. Якщо вам не вдається подолати тривожність самотужки, не соромтеся звернутися до спеціаліста.
Людей із наслідками
важких травм та інвалідністю ми зустрічаємо ледь не щодня. Це складна тема для
розмови з дитиною, і нам, можливо, хотілося б її уникнути, але говорити про це
важливо. По-перше, щоби підготувати дитину до такої зустрічі (її може налякати
те, чого вона не розуміє); по-друге, аби проявити повагу.
Дібрати правильні слова допоможе дитяча психологиня Світлана Ройз.
У партнерстві з UNICEF Ukraine
У вигляді календаря