Першим міжнародно – правовим документом, яким проголошено принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини, стала Декларація прав дитини 1959 року, беручи до уваги, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, зокрема належного правового захисту, до і після народження.
Відповідно до принципу 4 Декларації дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток. Із цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування. Якими ще правами забезпечена дитина у сучасному світі, читайте у роз’ясненнях Лариси Гретченко,адвокатки, медіаторки, членкині Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ , Комітету з сімейного права НААУ.
Концепція забезпечення «найкращих інтересів дитини» закріплена в низці міжнародних договорів, передусім, у Конвенції про права дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року та ратифікованій Україною 27.02.1991 року, що декларує якнайкраще забезпечення інтересів дитини (стаття 3) обов’язковим критерієм для «усіх дій чи рішень щодо дітей».